Завдяки добрій рухливості та диференційованій роботі органів артикуляційного апарату ми правильно вимовляємо різні звуки як ізольовано, так і в мовленнєвому потоці. Точність, сила й диференціація рухів цих органів розвиваються в людини поступово, у процесі мовленнєвої діяльності.

    Найпоширенішими порушеннями мовлення в дітей є дефекти вимови звуків, тому потрібно приділяти найбільшу увагу саме цій проблемі. Робота з профілактики й корекції вимовляння звуків потребує вчасного втручання, наполегливості, терпіння. Одним із видів цієї роботи і є артикуляційна гімнастика.

Мета артикуляційної гімнастики: виробити повноцінні рухи артикуляційного апарату, щоб його органи набували тих положень, які потрібні для правильного вимовляння звуків і об'єднання простих рухів у склади.

Для того щоб дитина навчилася чітко й зрозуміло вимовляти звуки та слова, правильно користуватися голосом, вона має навчити­ся напружувати слух, сприймати та розрізняти різні звуки, зокрема,  і звуки рідної мови. Ця здатність не з’являється спонтанно її слід розвивати.
      Фонематичний слух  - тонкий систематизований слух, здатний здійснювати операції розрізнення і впізнавання.         І робити це найліпше у процесі фонем, що становлять звукову оболонку слова, ігор,які активно використовують у своїй роботі і вчитель-логопед, і ви­хователь.

 Розвиток фонематичного сприймання слід починати на матері­алі немовленнєвих звуків і поступово охоплювати всі звуки мовлен­ня: від звуків, які діти вже засвоїли, до тих, вимова яких у дітей лише формується та вводиться у самостійне мовлення.

У всій системі логопедичної роботи з розвитку фонематичного сприймання чи не найскладніше — навчити дітей диференціювати фонеми. Ця робота  здійснюється поетапно, а саме:

- розпізнавати немовленнєві звуки;

- розрізняти висоту, силу і тембр голосу, орієн­туючись на ті самі звуки, слова;

-  розрізняти слова, близькі за звуковим складом;

-розрізняти склади;

-розрізняти фонеми рідної мови; проводити звуковий аналіз.

РОЛЬ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОМОВИ У ДІТЕЙ ТА РОЗВИТКУ ЇХ МОВЛЕННЯ В ЦІЛОМУ.

(Консультація логопеда)

Формування мовлення дітей дошкільного віку - одне з головних завдань виховання, бо оволодіння рідною мовою тісно пов'язане з розвитком мислення дитини, з пізнанням навколишнього світу. Довколишній світ входить в життя дітей поступово і спочатку малюк пізнає найближче оточення. З часом життєвий досвід дитини збагачується. Важливу роль у цьому відіграє щоденне спілкування з батьками, в процесі якого формується мовлення малюка. Саме воно сприяє перебудові психіки дитини, дозволяє їй сприймати явища більш свідомо. Тому так важливо турбуватися про своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу його чистоті і правильності.

Батьки - перші, хто забезпечує розвиток мовлення дитини. Вони повинні, насамперед, добре знати рівень розвитку малюка в цілому і мовлення зокрема. Для цього слід  з'ясувати:

 1. Чи вміє дитина узагальнювати предметний ряд та виділяти в ньому зайвий предмет, а також зайве слово з семантичного ряду.

2.Чи засвоїв малюк граматичну будову мови (узгодження слів за відмінками, числівника з іменником; використання прийменників; утворення множини від однини; використання зменшувально-пестливих суфіксів).

 З. Стан фонематичного слуху (розрізнення звуків, схожих за артикуляцією, але різних за звучанням, наприклад: т - д, с - з, п - б).

 4. Рівень розвитку фразової та зв'язної мови; вміння виділяти і називати частини предмета, частини тіла живої істоти.

 5.Рівень розвитку психічних процесів: мислення, уваги, уяви, пам'яті. Дорослий ставить ці запитання собі, аби їх з'ясувати. З дитиною ж він грає, підібравши відповідний матеріал до кожного з цих питань. Батьки повинні знати, що недоліки звуковимови у ранньому віці (від 1,5 до 2,5 років) пояснюються недостатнім загальним розвитком дитини і не сформованістю її мовнорухового апарата.

Вже у 4-5 років порушення звуковимови вважається патологією. Більш розвинені діти починають самі помічати вади і нерідко дуже  хворобливо  переживають  це.   Вони  соромляться  говорити, уникають слів із звуками, які вимовляють неправильно. Недоліки мовлення позначаються і на психічному розвитку особистості. Такі діти, здебільшого, пасивні, нервові, зневірені у власних силах, неуважні, погано контактують з оточуючими. Батькам необхідно знати, що причинами порушень вимови і недостатнього розвитку фонематичного слуху є не тільки дефектна мова людей з оточення, а й перенесені в ранньому віці інфекційні хвороби,  хронічні пневмонії, хронічний тонзиліт,   аденоїди, захворювання вуха, яке приводить до зниження елементарного слуху, ураження мозку, викликані травмами. Порушення фонематичного сприймання приводить до того, що дитина не сприймає на слух близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки мови.

Через це її словник не поповнюється словами зі звуками, які дитині важко розрізняти, і починає відставати від норми. З цієї ж причини не формується правильно граматична будова мови. Все це разом приводить до загального недорозвитку мовлення, а це, в свою чергу, стане причиною порушення письма і читання.

    Щоб фонетичні недоліки у дитини не закріплювалися і з віком не переходили у звичку говорити неправильно, їх необхідно своєчасно визначити і ліквідувати. Найбільшої ефективності ця робота набуває з дітьми дошкільного віку, тому що нервова система у них тільки формується, а умовні зв'язки в корі головного мозку досить швидко і легко перебудовуються.

    Важливе значення має співпраця логопеда з батьками.

Працюючи з дитиною дома батьки повинні пам'ятати:

1. Ігри-заняття дають змогу досягти великих успіхів в усуненні мовних недоліків.

2.Заняття необхідно проводити протягом 20-30 хвилин.

3.Примушувати дитину не можна. Слід вибрати час, коли дитині буде цікаво.

4. Необхідно чітко дотримуватися всіх рекомендацій логопеда.